http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=2181
Він народився у вагоні,

В тюремнім темнім ешелоні,

Що віз народ його в Сибір.

Йому на маминому лоні

Слізьми вмивали душу й зір.

Колеса в колисковій пісні

Збивались на слова залізні:

“Помре, нема тобі життя,

І вижбурне тебе з вагона

Повсюдносуща охорона

Вовкам сибірським на жраття!”

Та непокірна й віща мати

Дитину сповивали в шмати,

Молилася до немовляти,

Немов до Господа: “Живи!

Живи, моя чеченська крове,

Моє дитя ясне й здорове,

Вбирайся в силу і закови,

Що куті волею Москви

На серці нашім, — розірви!”

І сталося! Кайдани впали,

Джохар одкинув їх, мов грузь.

Та не на те завоювали

Кавказ російські генерали,

Щоб оддавать його комусь!

На світовому перехресті

Горить Чечня! Горить Джохар —

Великий воїн волі й честі,

І віє в очі дим і згар,

І танки сунуть, як потвори,

Вертається у вільні гори

Московського ярма тягар.

В крові свободи голос тоне

(А світ ховається в брехні!)

І знов сибірські ешелони

Москва готує для Чечні.

І для Чечні, й для України,

І для Європи — місце є,

Є кулемети й карабіни,

І дріт колючий у три зміни

Нова імперія снує!

О люди, вирослі в неволі,

Від послушенства ниці й кволі,

Чекає вас тяжка судьба,

Товарняків гулкі колеса

І тюрми від Пелопоннеса

Аж до Чукотки! Проклятьба

Й душі подвійної ганьба,

Допоки з непокірних сяєв

Не зродиться Джохар Дудаєв

У серці кожного раба!

// этот чувак постепенно превращается в моего любимого украинского поэта: http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=37&type=tvorch

test #日本語　#українська #ελλινικά

Я не визнаю ні вини, ні вироку, ні російського суду. У разі обвинувачувального вироку - апеляції не буде. Я хочу, щоб весь цивілізований демократичний світ зрозумів, що Росія - це країна третього світу з тоталітарним режимом і диктатором-самодуром, в якій плюють на права людини і міжнародне право.
Абсурдною є ситуація, коли ті, хто викрадає людей - піддає їх тортурам, потім ще й роблять вигляд, що мають право їх судити. Про який справедливий суд тут може бути мова? В Росії суду і слідства немає! Тут є фарс лялькових маріонеток Кремля і я вважаю абсолютно зайвим витрачати час свого життя на те, щоб брати в ньому участь!
Тому апеляції не буде, а буде наступне: після вироку я продовжу голодовку ще на десять днів, доки вирок не вступить в силу і це, незалежно від перекладу вироку українською мовою, бо перекладом вони вміють довго час тягнути. Через десять днів я оголошу суху голодовку і тоді, в Росії є не більше десяти днів, щоб повернути мене в Україну, звідки викрали! І мене не хвилює, яким чином вони будуть це обгрунтовувати. Я чула про досить непогані здібності Петра Олексійовича Порошенка в дипломатії. Ну що ж, я сподіваюсь, що його дипломатичних здібностей вистачить на те, щоб в Росії домовитись з одним ідіотом... Адже він обіцяв моїй матері, що ще на травневі свята 2015 року я буду вдома.
І поки за мене будуть торгуватися, життя мене буде покидати і Росія мене всеодно поверне в Україну живою чи мертвою! Але поверне!
І всі ці десять днів під воротами СІЗО буде день і ніч стояти моя сестра і буде чекати - випустять чи винесуть мене. Якщо ви її посадите - на її місце приїде і стане моя мати, їй 77 років. Ви і її посадите? Тоді на її місце стане моя подруга, мій друг, а за ними українець за українцем! І запам'ятайте - всіх вам сюди не запихнути! А поки мої співвітчізники будуть стояти, прості, чесні і порядні росіяни з навколишніх хат почнуть їм приносити гарячий чай, бутерброди і теплі ковдри, бо кожен з них розуміє, що на моєму місці може опинитися дитина кожного з них в цій в'язниці народів під назвою Росія!
А отак починаються Майдани! А воно вам потрібно?! Ви ж боїтеся цього як вогню! Тому Кремлю краще повернути мене в Україну якнайшвидше і живою!
А всьому світу із демократичними цінностями краще вчасно усвідомити уроки історії і згадати, що свого часу Європа була толерантною з Гітлером, Америка не була досить рішучою і це призвело до Другої Світової Війни. Путін - це тиран з імперським замахом і комплексами Наполеона і Гітлера разом взятих. А ведмідь людяної мови не розуміє, він розуміє тільки мову сили. Тому, якщо ми не станемо більш рішучими і не визначимо вчасно вірні пріоритети, то будемо скоро мати Третю Світову Війну.
Я тепер, вже як політик, більше не подам руки Росії не політичній арені. Дуже не з руки подавати руки тому, хто тримав тебе в наручниках, а твій народ - в кайданах. Але приймаючи кожне своє політичне рішення, я завжди буду думати, як воно аукнеться на простому народові, як України так і Росії. Бо в Росії, не дивлячись ні на що, все ж є багато чесних, порядних, добрих і нещасних людей.

Хохлі, поясните мне плз за тся/ться. Я правильно понял, что -тся у вас нет? А как ві тогда отличаете инфинитив от третьего лица?

Як дитиною, бувало,
Упаду, собi на лихо,
То хоч в серце бiль доходив,
Я собi вставала тихо.

"Що, болить?" - мене питали,
Але я не признавалась, -
Я була малою горда, -
Щоб не плакать, я смiялась.

А теперь, коли для мене
Жартом злим кiнчиться драма
И от-от зiрватись мае
Гостра, злобна епiграма, -

Безпощаднiй зброi смiху
Я боюся пiддаватись
I, забувши давню гордiсть,
Плачу я, щоб не смiятись.

TIL слова мандрівний и мандрівник.

Кстати, двойственное число — тоже интересная находка. Особенно в тех случаях, когда ударение во множественном падает на последний слог, а двойственное, получается, что отличается только ударением — типа, там, професори́ — два профе́сори итп. В той песне про два цвета, которую я тут постил, в припеве поётся: "Два ко́льори мої, два кольори́" — то есть, в первом случае используется двойственное число, как, в принципе и правильно, а во втором — множественное? Типа, для усиления эффекта? Или чтобы во втором случае сказать, что вроде как больше двух и не надо? По-русски бы пришлось использовать какие-то дополнительные служебные слова, что-нибудь вроде "два цвета у меня — все два цвета" или ещё что-нибудь такое же неуклюжее, а в украинском достаточно сменить ударение. Занятно…

Того, что я пока понял про украинский язык, уже достаточно, чтобы понять, что он стройней и логичней русского. Например, мне нравится там ситуация с родами, где род определяется по смыслу, а не как попало. Формализованный общий род для гендерно-нейтральных существительных, например, характеристик или названий профессий — тоже правильное решение. С прилагательными тоже логичней. Например, в украинском, как и во всех других нормальных языках, не разделяются понятия "русский" и "российский". В русском это различие введено, видимо, специально чтобы давать простор для демагогов и разных манипуляций. Сколько всяких глупостей сказано и написано по-русски только из-за того, что по какой-то исторической иронии для одного и того же понятия в языке существуют два разных слова — это ни в сказке сказать, ни пером описать. Хорошо, что украинцам хватило ума такой нелогичности не вводить или вовремя избавиться от неё на ранних стадиях развития языка.