http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=2181
Він народився у вагоні,

В тюремнім темнім ешелоні,

Що віз народ його в Сибір.

Йому на маминому лоні

Слізьми вмивали душу й зір.

Колеса в колисковій пісні

Збивались на слова залізні:

“Помре, нема тобі життя,

І вижбурне тебе з вагона

Повсюдносуща охорона

Вовкам сибірським на жраття!”

Та непокірна й віща мати

Дитину сповивали в шмати,

Молилася до немовляти,

Немов до Господа: “Живи!

Живи, моя чеченська крове,

Моє дитя ясне й здорове,

Вбирайся в силу і закови,

Що куті волею Москви

На серці нашім, — розірви!”

І сталося! Кайдани впали,

Джохар одкинув їх, мов грузь.

Та не на те завоювали

Кавказ російські генерали,

Щоб оддавать його комусь!

На світовому перехресті

Горить Чечня! Горить Джохар —

Великий воїн волі й честі,

І віє в очі дим і згар,

І танки сунуть, як потвори,

Вертається у вільні гори

Московського ярма тягар.

В крові свободи голос тоне

(А світ ховається в брехні!)

І знов сибірські ешелони

Москва готує для Чечні.

І для Чечні, й для України,

І для Європи — місце є,

Є кулемети й карабіни,

І дріт колючий у три зміни

Нова імперія снує!

О люди, вирослі в неволі,

Від послушенства ниці й кволі,

Чекає вас тяжка судьба,

Товарняків гулкі колеса

І тюрми від Пелопоннеса

Аж до Чукотки! Проклятьба

Й душі подвійної ганьба,

Допоки з непокірних сяєв

Не зродиться Джохар Дудаєв

У серці кожного раба!

// этот чувак постепенно превращается в моего любимого украинского поэта: http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=37&type=tvorch