http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=2181
Він народився у вагоні,
В тюремнім темнім ешелоні,
Що віз народ його в Сибір.
Йому на маминому лоні
Слізьми вмивали душу й зір.
Колеса в колисковій пісні
Збивались на слова залізні:
“Помре, нема тобі життя,
І вижбурне тебе з вагона
Повсюдносуща охорона
Вовкам сибірським на жраття!”
Та непокірна й віща мати
Дитину сповивали в шмати,
Молилася до немовляти,
Немов до Господа: “Живи!
Живи, моя чеченська крове,
Моє дитя ясне й здорове,
Вбирайся в силу і закови,
Що куті волею Москви
На серці нашім, — розірви!”
І сталося! Кайдани впали,
Джохар одкинув їх, мов грузь.
Та не на те завоювали
Кавказ російські генерали,
Щоб оддавать його комусь!
На світовому перехресті
Горить Чечня! Горить Джохар —
Великий воїн волі й честі,
І віє в очі дим і згар,
І танки сунуть, як потвори,
Вертається у вільні гори
Московського ярма тягар.
В крові свободи голос тоне
(А світ ховається в брехні!)
І знов сибірські ешелони
Москва готує для Чечні.
І для Чечні, й для України,
І для Європи — місце є,
Є кулемети й карабіни,
І дріт колючий у три зміни
Нова імперія снує!
О люди, вирослі в неволі,
Від послушенства ниці й кволі,
Чекає вас тяжка судьба,
Товарняків гулкі колеса
І тюрми від Пелопоннеса
Аж до Чукотки! Проклятьба
Й душі подвійної ганьба,
Допоки з непокірних сяєв
Не зродиться Джохар Дудаєв
У серці кожного раба!
// этот чувак постепенно превращается в моего любимого украинского поэта: http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=37&type=tvorch
In 2005, only 641 Chinese students were enrolled in American high schools. By 2014, that student population approached 40,000 — a 60-fold increase in a single decade — and it now accounts for nearly half of all international high-school students in the United States. “Parents realize that they have to start earlier if they want their children to get into a top U.S. university,” says Nini Suet, founder of Shang Learning, a boutique consultancy with headquarters in Beijing that charges $25,000 to $40,000 to help Chinese kids prepare for and apply to American boarding schools.
Всё начинается с того что мудак-функциональщик читает какую-нибудь «умную» книгу типа Little Schemer. Ну обычно хуже того: поциент узнает про самый лучший в мире язык хаскель. И во всяких быдлосайтах и говноблогах типа хабры он черпает свои знания.
Он долго тужится, пытаясь вникуть в суть буковок и однажды он вроде что-то там понимает. И тут начинается срашное: эта пиздота лезет на форумы и выплескивает свой ментально-функциональный гной на ничего не подозревающих окружающих, обязательно делая это наиболее ублюдочным способом: на языке хаскель или лисп.
«Ах, вы знаете господа я давеча читал про комбинатор неподвижной точки. Ах, ах, божественно! Ах, какая прелесть лябмда-исчисление! Какой блеск, функции высшего порядка, рекурсия. Ах! Ах! Высший класс! Циклы? Ах, глупости! Императивщина. Фи, как скучно!»
Просто и понятно ответить на законный вопрос недоумевающих читателей «зачем это простому человеку» тупой функциональный пиздюк не может. Вместо этого он начинает с важным видом дристать многабукав о том как всё нетривиально, и тупым идиотам на том форуме куда он пришёл конечно не понять генитальных задумок. Но как говорил Лев Толстой: «Самый верный признак истины — простота и ясность. Ложь всегда сложна и многословна.»
Практического применения очередной абстрактной хуиты, функциональная мразь найти не может. Вместо того чтобы показать пользу от мозговыносящего уёбищного сгустка замыканий мудак начинает рассказывать басни о том как он научился считать факториалы и числа Фибоначчи, используя бесконечные ряды функций, которые генериуют и постоянно вызывают сами себя.
Однако попроси применить Y-комбинатор, чтобы решить какую-нибудь нешаблонную задачку: найти бесконечную же сумму всех натуральных чисел, как тут же следует неловкая тишина и пердеж в лужу.