Ш̴̴̜̥͍͕̼̙̱͙͎͍̘̀̐̔́̾̃͒̈̔̎́́͜р̧̛̺͖͖̯̖ͧͤ͋̅̽ͧ̈̐̽̆̐͋ͤͦͬ͛̃̑͞͞и̒ͥͤͯ͂ͣ̐̉̑ͫ̉̑҉̛͏̸̻͕͇͚̤͕̯̱̳͉ͅф̴̴̡̟̞͙̙̻͍̦͔̤̞̔̓́̍͗̚͢͞ͅт̨̐ͫ̂͊̄̃ͥͪ͏̫̺͍̞̼͈̩̥̜͔͜͜ы̸̴̱̺̼̠̦͍͍͍̱̖͔̖̱͉̅͑͌͒ͫ͒̀ͥ͐ͤ̅͘̕.̵̴̡̭̼̮͖͈̙͖͖̲̮̬͍͙̼̯̦̮̮ͦ̆̀̑̌ͮͧͣͯ̔̂́͟г͌ͮ̏̈͂ͯ̚҉̛̙̬̘̲̗͇͕̠̙͙̼̩͚̀͘͞ͅо̷̥̯̘̓ͤ̽͒̋̉̀̂̄̒̓̊ͨ͛́̌ͤ̂̀͠в̶̒͒̓̏̓̚҉̛̙̘̺̰̮̼̟̼̥̟̘̠̜͜н̸̷̸̲̝͈͙̰̟̻̟̰̜̟̗͎̻̻͍̿̔̃ͨ͑о̔̀̋ͫ̇̿̐ͫ͌͗ͩ҉̨̜̙̙͈͍̮̮̼̙̘̞̕͜͡ Войти !bnw Сегодня Клубы
Привет, TbI — HRWKA! 1011.6 пользователей не могут ошибаться! Официальная конфочка бнвача: bnw@conference.jabber.ru
говно5731
?5700
прекрасное4887
говнорашка4208
хуита3561
anime2562
linux2387
music2197
bnw2174
log1971
рашка1840
pic1830
ололо1727
быдло1417
украина1309
гімно1058
дыбр1038
роботы_не_одобряют832
сталирасты793
bnw_ppl783

Закон України «Про звернення громадян» не передбачає розгляд звернень, надісланих електронною поштою.

Хлопці, скільки можна все це терпіти? Давайте створювати ініціативну групу щодо розширення статті 5 ЗУ «Про звернення громадян»!

#K9SEKJ (5+1) / @xenomorph / 1107 дней назад

ОСТАП ВИШНЯ

ЧУХРАЇНЦІ

(Спроба характеристики)

ПЕРЕДМОВА

      "Чухраїнці", як ми знаємо, це дивацький нарід, що жив у чудернацькій країні "Чукрен".
      Країна "Чукрен" була по той бік Атлантиди.
      Назва - "чухраїнці" (і про це ми знаємо) - постала від того, що нарід той завжди чухався...
      В цій моїй науковій праці ми спробуємо, за виконаними матеріалами, зазнайомити з характеристикою вищеназваного дивного народу.

РОЗДІЛ І

      Країна "Чукрен", як про те свідчать матеріали, знайдені при розкопках гробниці чухраїнського царя Передери-матнюріохора, розлягалася на чималім просторіні від біблійської річки Сону до біблійської річки Дяну. Біля річки Дяну простягалося пасмо так званих Кирпатих гір. Це - на заході...
      Південь країни "Чукрен" обмивало море з водою синього кольору. Синім те море зробилося дуже давно, ще тоді, коли найбільша в світі катаклізма - бог одділив океани від землі. Тоді те море хотіло зробитися океаном - надулося, посиніло, та так синім на ввесь свій вік і залишилося.
      В синє море текла найулюбленіша чухраїнцями річка Дмитро. А на південному заході була велика річка Дсітро. Од цих річок і чухраїнці прибрали назв: Наддмитрянців і Наддсітрянців. Наддмитрянці - це ті, що жили над річкою Дмитром, а Наддсітрянці - над Дсітром.
      Чухраїнців було чимало і щось понад тридцять мільйонів,- хоч здебільша вони й самі не знали, хто вони такі суть...
      Як запитають було їх:
      — Якої ви, лорди, нації?
      Вони, почухавшись, одповідають:
      — Та хто й зна?! Живемо в Шенгерієвці. Православні.
      "Чукрен" була країна хліборобська. На ланах її на широких росли незнані тепер хліба: книші, паляниці, перепічки...
      А найбільше чухраїнці любили на вгородах соняшники.
      — Хороша,- казали  вони,- рослина.  Як  зацвіте-зацвіте-зацвіте.
      А потім як і схилить і стоїть перед тобою, як навколюшках... Так ніби він - ти, а ти - ніби пан. Уперто покірлива рослина. Хороша рослина.

РОЗДІЛ II

      Мали чухраїнці цілих аж п'ять глибоко національних рис. Ці риси настільки були для них характерні, що, коли б котрийсь із них загубився в мільйоновій юрбі собі подібних істот, кожний, хто хоч недовго жив серед чухраїнців, вгадає:
      — Це - чухраїнець.
      І ніколи не помилиться...
      Його (чухраїнця) постать, його рухи, вираз, сказать би, всього його корпуса - все це так і випирає оті п'ять голівних рис його симпатичної вдачі.
      Риси ці, як на ту старовинну термінологію, звалися так:
      1. Якби ж знаття?
      2. Забув.
      3. Спізнивсь.
      4. Якось то воно буде!
      5. Я так і знав.
      Розглянемо поодинці всі ці п'ять характерних для чухраїнця рис.
      Нагадаємо тільки, що розкопані матеріали сильно потерпіли од тисячолітньої давнини, а декотрі з них й понадривані так, ніби на цигарки, хоч матеріали ті ні на книжки з сільського господарства, ні на газети не подібні.
      Одну з книжок, писану віршами, викопано разом із глечиком.
      Академіки кажуть, що, очевидно, чухраїнці накривали глечики з молоком поезією: настільки в них була розвинена вже тоді культура.
      Книжка дуже попсована, вся в сметані. Сметана та взялася струпом. Хімічний дослід того струпа виявив, що то - крейда. Як догадуються вчені, сметану ту було накрито книжкою біля якогось великого міста.
      Отже, дуже тяжко працювати над тими матеріалами. Через те характеристика кожної національної чухраїнської риси може бути не зовсім повна.
      Ми зарані просимо нам те дарувати. Не ми в тому винні, а тисячоліття.
      Вивчати науково кожну окрему рису ми, за браком часу й місця, навряд чи зможемо. Доведеться обмежитись наведенням для кожної з них наочних прикладів: так, ми гадаємо, буде й швидше, й для широкого загалу зрозуміліше.

Якби ж знаття

      Найхарактерніша для чухраїнців риса. Риса-мати. Без неї чухраїнець, а риса ця без чухраїнця - не риса.
      Повстала ця риса в чухраїнців от з якого приводу. Вшивав один із них хату. Зліз аж до бовдура і посунувся. Сунеться й кричить:
      - Жінко! Жінко! Соломи! Соломи! Соломи!..
      Геп!
      - Не треба...
      Це, значить, кричав чухраїнець жінці, щоб вона, доки він гепне, соломи на те місце, де він гепне, підіслала. Не встигла жінка цього зробити. Тоді виходить: "Не треба".
      І от після цього й укоренилася глибоко ця риса в чухраїнцеву вдачу. Як тільки яка притичина, зразу:
      - Якби ж знаття, де впадеш,- соломки б підіслав.
      Або:
      - Якби знаття, що в кума пиття...
      І так в кожнім випадку життя чухраїнського цивілізованого.
      От будують чухраїнці яку-небудь будівлю громадську. Збудували. А вона взяла і упала. І зразу:
      - Якби ж знаття, що вона впаде, ми б її не сюди, а туди будували.
      Є серед матеріалів характерний запис, як попервах чухраїнці свою культуру будували. Узялися дуже ретельно... А потім за щось завелись, зразу за голоблі (була в них така зброя, на манір лицарських середньовічних списів) та як зчепились полемізувати... Полемізували-полемізували, аж дивляться - у всіх кров тече... Тоді повставали й стогнуть:
      - Якби ж знаття, що один одному голови попровалюємо, не бились би.
      Сильно тоді в них культура затрималася... Та й не дивно: з попроваленими головами не дуже культурне життя налагодиш...
      Вирішили якось вони театр організувати. Запросили спеціальну людину. Бігали, говорили; обговорювали. Хвалилися, перехвалювалися. Підвела їх та людина: не організувала театра, а зовсім навпаки.
      Тоді почухались.
      - Якби ж знаття...
      І почали знову.
      І не було жоднісінького чухраїнця без отого знаменитого:
      - Якби ж знаття...

Якось-то воно буде. Я так і знав.

      З цією головною рисою тісно з'єднані четверта й п'ята риси в чухраїнців, а саме: "якось-то воно буде" та "я так і знав".
      Коли чухраїнці було починають якусь роботу, хоч би в якій галузі їхнього життя та робота виникла, і коли хто-небудь чи збоку, чи, може, трохи прозорливіший зауважив:
      - А чи так ви робите?
      Чухраїнець обов'язково подумає трішки, почухається і не швидко прокаже:
      - Таї Якось-то вже буде!
      І починає робити...
      Коли ж побачить, що наробив, аж пальці знати, тоді:
      - Я так і знав!
      - Що ви знали?
      - Та що отак буде!
      - Так навіщо ж ви робили?
      - Якби ж знаття...
      - Так ви ж кажете, що знали?
      - Так я думав, що якось-то воно буде!
      Один індійський мудрець, коли йому про це тоді розповідали, сказав:
      - Дивне якесь perpetuum mobile.

Забув. Спізнивсь.

      Друга риса - "забув" і третя - "спізнивсь" характерні так само риси для чухраїнців, але вони особливих пояснень, гадаємо, не потребують...
      - Чому ви цього не зробили?
      - І-і-і-ти! Забув! Дивись?!
      Або:
      - Чого ж ви не прийшли?
      - Та засидівсь, глянув, дивлюсь - спізнивсь! Так я й той... облишив. Якось-то, сам собі подумав, воно буде.
      Істинно дивний народ.

РОЗДІЛ III

      Країну "Чукрен" залила стихія разом із Атлантидою. Один чухраїнський поет, грізної стихії перелякавшися, заліз на височенну вербу й чекав смерті. Коли вода вже заливала його притулок, він продекламував журно:
      Ой, поля, ви, поля,
      Мати рідна земля,
      Скільки крові і сліз
      По вас вітер розніс.
      А в цей момент пропливав повз ту вербу атлантидянин і, захлинаючись уже, промовив:
      - І все по-дурному!

ПІСЛЯМОВА

      Читав я оці всі матеріали, дуже сумно хитаючи головою. Прочитавши, замислився і зітхнув важко, а з зітханням тим само по собі вилетіло:
      - Нічого. Якось-то воно буде. Тьху!

#THSBG6 (2) / @xenomorph / 1111 дней назад

якшо ти справді українець
а не якись там соплєжуй
то безумовно ти повинен
забить свій український хуй
на то, шо робицця в росії
на то, шо хтось там шось пиздить
нехай вони там хоч здуріють
а нам отут своє робить кацапи тіпа братья старші
но ходять ніби барани
на разрєшонном властю марші -
і ше нас будуть вчить вони? не наша з вами це забота
вопше однаково мені
звучать за путіна чи протів
там макарєвіча пісні
або от віктор шендеровіч
теж демонструє гордий нрав
сатірік, мощний мастєр слова
но нахуя він нам упав?
пообєщайте, дєви юні
не возбуждатись повсякчас
якшо там ляпне шось акунін,
хоть він казалось би за нас
чи стіх від бикова від діми
поет він звісно хоть куди
но не для нас красіві рими
хай там їбошить для орди
страдалєц ходорковскій міша
шо будто главний враг хуйла
насправді же нічим не ліпший
теж бачить у тобі хохла
оцих касьянових, навальних
нємцових й інших собчаків
всі ізрєчєнія повчальні
я на хую вєртіть хотів тим більше обсуждать нєлєпо
отих, хто тіпа протів нас
прігожин там ілі прілєпін
хоч як не глянеш - підарас
ну нахуя вам, люди, слухать
шо скаже гніда міхалков
чи маразматік говорухін,
який давно на всьо готов
хай даже бабушка лімонов
весь ізойдьот там на гавно
должно вам буть на еті стони
категорично всьо равно в нас мудрєцов тут не бракує
чужі нам нахуй нє нужни
тому забийте, друзі, хуя
на звуки з тої сторони

#RC1T50 (1) / @xenomorph / 1158 дней назад

Молитва

Навчіть мене, рослини, зросту,
буяння, і кипіння, й хмелю.
Прасловом, наче зерном простим,  
хай вцілю в суть, мов птаха трелем.  

Навчить мене, рослини, тиші,
щоб став сильний, мов дужі ріки,  
коли до сну їх приколише  
луна неземної  музики.  

Навчить мене, рослини, щастя,  
навчіть без скарги умирати!  
Сприймаю сонце, мов причастя,  
хмільним молінням і стрільчатим.  

Хай Сонце - прабог всіх релігій,
Золотопере й життєсійне
Благословить мій дім крилатий.

Накреслю взір його неземний,
Святий арійський знак таємний,
Накреслю Свастику на хаті
І буду спати вже спокійно.

Богдан-Ігор Антонич
/14 вересня 1936./

#LJISRO (1) / @xenomorph / 1198 дней назад

Ловите чуточку фашизма http://youtu.be/00DJVP5omBA

#HK3C4Q (1+1) / @xenomorph / 1199 дней назад

Не славьтеся царевою
Святою війною,
Бо ви й самі не знаєте,

Що царики коять.

А кричите, що несете
І душу і шкуру
За отечество!.. Єй-богу,

Овеча натура;

Дурний шию підставляє
І не знає за що!
Та ще й Гонту зневажає,

Ледаче ледащо!

«Гайдамаки не воины —

Разбойники, воры.
Пятно в наший истории...»

Брешеш, людоморе!

Холодний Яр

#9EK55R (0) / @xenomorph / 1200 дней назад

СУБОТІВ

Десь  тут  в  землі  лежить  Богданів  прах.
Я  знаю  де,  та  не  скажу  нікому,
Бо  віднайдуть,  розвіють  на  вітрах
Його  кістки,  як  спалену  солому.

А  ви,  хахли  із  Києва  й  Черкас,
Перевертні,  затьмарені  моголи,
Поклянетеся  радо  другий  раз
у  тому,  в  чому  він  не  клявсь  ніколи.

Мовчатиму,  як  Суботів  мовчить,
Хоч  добре  знає,  де  його  похова,
Допоки  із  міських,  столичних  плить

Не  зазвучить  державна  наша  мова.

/Дмитро Павличко/
1994

#EF5SHB (1) / @xenomorph / 1205 дней назад

Так само категоричним був щодо правопису: «Писати треба так, як люди говорять!». Тому не терпів літеру «ї», писав не «їх», а «йих» і т. ін. У заповітах вимагав, щоб так його друкували «на віки вічні». Правописні нововведення вважав «галицькою змовою». Нагадував інквізитора, готового спалити й власні книжки, якщо там буде єресь: «Хай краще згорять, ніж з отаким правописом!».

#LOHPRE (0) / @xenomorph / 1239 дней назад

Ельдорадо

В. Самійленко

Десь далеко єсть країна
Пишна, вільна, щастям горда,
Кожний там живе щасливо —
Держиморда, держиморда.

В тій країні люблять волю,
Всяк її шука по змозі
І про неї розмовляє —
У острозі, у острозі.

Там усяк говорить правду
Непідкупними устами,
Там за правду щира дяка —
Батогами, батогами.

Там неправді та злочинству
Не вважають і на волос,
Там злочинних зараз лають —
Та не вголос, та не вголос.

Там уряд «блюде» закони,
Дба про всіх, немов про рідних,
За провинності ж карає —
Тільки бідних, тільки бідних.

Суд там скорий: як ти винен,
То зашлють «без проволочки»,
А не винен, то й відпустять —
Без сорочки, без сорочки.

В тій країні всякий може
По заслузі шани ждати:
Там на те хрести й медалі —
Для багатих, для багатих.

Там тверезість у повазі,
Видно скрізь тверезу спілку,
Всі там п'ють самую воду —
Та горілку, та горілку.

Там всі люди роботящі,
Там нарівні з мужиками
Всі пани працюють щиро —
Язиками, язиками.

Там широка воля слову:
Кожний пише все, що знає,
А цензура ліберальна —
Все черкає, все черкає.

Там письменникам за працю
Сам уряд складає дяку
І з тріумфом їх провадить —
В Сибіряку, в Сибіряку.

Там говорять по-французьки
Не то значні, а й лакеї,
А пани всі мови знають —
Крім своєї, крім своєї.

Там зійшлися всі народи:
Москалі, «хахли», поляки,
І живуть вони так дружно —
Як собаки, як собаки.

Там живе племін усяких
Престрашенна мішанина,
І за те той край зоветься —

Русь єдина, Русь єдина.

3 січня 1886

#1VWB3Z (10+3) / @xenomorph / 1241 день назад

#У «Борисполі» росіянин попросив статус біженця
Учора в аеропорту «Бориспіль» під час здійснення паспортного контролю до прикордонників звернувся 31-річний громадянин Російської Федерації. Чоловік прибув рейсом із Санкт-Петербурга та попросив політичного притулку, оскільки в себе на батьківщині він активно підтримував політичні погляди українців.  Наразі він побоюється переслідувань на території Росії, де, за словами росіянина, йому загрожує до 15 років позбавлення волі. Про цей факт прикордонники повідомили працівників міграційної служби.

#N25141 (2+2) / @xenomorph / 1255 дней назад

І я тоже дурень - сиджу тут з вами, пиздюками, сало їм.

#RJZFPO (3) / @xenomorph / 1259 дней назад

Бандерівці розмножувались укусами. Людина, покусана бандерівцем, нічим не виявляла себе до повного місяця; тоді виходила надвір, казала “свій до свого по своє” і перекидалась бандерівцем в кожусі і з обрізом.
Таким-сяким порятунком від укусу бандерівця був тільки один варіант – укус чекіста. Люди, укушені чекістами, ставали стукачами. Уночі вони виходили в ліс і стукали по дереву морзянкою. Укушені бандерівцями стукачі просто умирали, і це давало під
стави Православній Церкві(МП) їх відспівувати.

#R8HYV0 (1+2) / @xenomorph / 1269 дней назад

Лайна шматок, подивіться-но, ввалився він. Йди нахуй разом зі шльондрою своєю.

#WP3STQ (5+1) / @xenomorph / 1380 дней назад
ipv6 ready BnW для ведрофона BnW на Реформале Викивач Котятки

Цоперайт © 2010-2016 @stiletto.