СУБОТІВ

Десь тут в землі лежить Богданів прах.
Я знаю де, та не скажу нікому,
Бо віднайдуть, розвіють на вітрах
Його кістки, як спалену солому.

А ви, хахли із Києва й Черкас,
Перевертні, затьмарені моголи,
Поклянетеся радо другий раз
у тому, в чому він не клявсь ніколи.

Мовчатиму, як Суботів мовчить,
Хоч добре знає, де його похова,
Допоки із міських, столичних плить