Громадянське суспільство - це суспільство роботів, що виконують задані програми. Якщо суспільство вдається приручити до виконання програм, його маркують "цивільним". Ми бачимо приклади громадянського суспільства у самому деструктивному вигляді. Найчастіше програма одна. Знищити. Знищити людську одиницю, що посміла вийти за рамки. Або зробити це фізично, або шляхом психологічного зламу. В останньому випадку зламана одиниця стає частиною "громадянського суспільства". Ми всі ("ми всі" - вже добре звучить!) на початку 2000-х думали, що нарешті ера телевізора поступається ері інтернету. І нарешті над руїнами нав'язаної повістки "справжня свобода" здобуде голос. Кожен з'явиться вибір, звідки черпати інформацію. Не те що раніше — коли 3 державні телеканали промивали мізки дурням. Тепер час не дурнів, тепер розумних — думали ми. І натомість ми що? Воюємо вже не жартома, вже не до першої крові, а НАСМЕРТЬ — за правоту віртуальних телеканалів. Усі зробили свій вибір, лохи? Цей вибір — схожий на вибір президента зі строго обмеженого списку кількох десятків нав'язаних (ким?) кандидатів у будь-якій демократичній країні. Я не знаю, якщо чесно, як жити у світі громадянських громад, що перемогли. Якщо зараз набігають обов'язкові дурні і почнуть поскуляти, мовляв, чи не реставрацією старого порядку речей я займаюся; одразу скажу наперед. Дурні, коли ви вилікуєтесь від схильності до помилкової дихотомії, тоді й отримаєте право звертатися до мене з питаннями. Може, навіть відповім.