​​Держава завжди стояла на двох основних опорах. Одна з яких, звичайно ж, гроші Саме в моментах їх відсутності державна система викриває свою звірячу, зав'язану на грошах натуру, готову перемолоти будь-кого, хто з яких-небудь обставин опинився поза порочного кола заробітків і витрат, позбавити доступу до елементарних соціальних благ: їжі, пересуванню, житлу. Відсутність штучно створених засобів для існування створюється так само штучно для того, щоб праця людини не коштувала нічого, щоб її можна було експлуатувати з максимальною вигодою і мінімальною віддачею, і в той же час щоб та робота, яка у людини вже є, тримала її в страху її втратити. Так і живе величезна кількість людей, втративши надію від низького доходу і сподіваючись на нікчемну "стабільність", поки хтось, позбавлений від подібних мук, підраховує прибуток від чужої праці. Інша опора - ідеологічна. Тут багато різних факторів: і паскудні теорії про єдність народу і експлуататорів, і розпалювання всіляких чвар між народом, безперервний потік насаджуваного патріотизму і "важливості і першочерговості" державних інтересів. Медійна пропаганда, яка доходила до абсурдної брехні, реакційні ідеології, які уводять в своїх трактатах від реальних проблем до порожньої марної боротьби - все це і багато іншого сіють в суспільстві розділеність, одурманеність і слабкість. Якщо перша, насаджена суспільству економічна модель - це годівниця для узурпаторів, оточених армією і поліцаями, яку вони захищають і захищатимуть, то від другої "опори" потрібно оборонятися у себе в голові, тут і зараз.